Кодима фест. Тарас Компаніченко.

На слова Лесі Українки. Посвята товаришці Л. Старицькій-Черняхівській Чує лицар серед бою, що смертельна рана в грудях, стиснув панцира міцніше, аби кров затамувати. Бачить з вежі гарна дама, що поблід її коханий, що рукою стиснув груди, – посила до нього джуру. – Пане лицарю, вас просять залишити бій кривавий хоч на ту малу часину, поки рану перев’яжуть. Є у нас м’які завої і бальзам на рану гойний, там на вежі біла постіль вже давно для вас готова. «Любий джуро! щира дяка ......