Jukrassic Pork feat. Mariya Ivchenko - Стежка (Path) - Official video

Восени 1941 року моїй мамі було 4 роки. Коли прийшли фашисти – мамі і бабусі доводилося ховатися у погребі батьківського подвір’я у Харківській області від німецьких артобстрілів. Пройшло 80 років. І мамі, що вже й сама стала бабусею із сивим волоссям, довелося переховуватися у підвалі нашого батьківського дому у місті Ніжині навесні 2022 року під час обстрілів рашистів, котрі тримали рідне місто у облозі. Ця нова війна породила нове покоління дітей війни, яку, нажаль пережили не всі з них. Новий час, немов чорна муза, надихнув багатьох людей на створення творів різного жанру про війну. Не став виключенням і наш музичний проект “Jukrassic Pork”. Ми запросили до співпраці Марію Івченко, дуже талановиту дитину, чий яскравий вокал і дозволив створити цю чудову роботу. Хотілося б відмітити роботу над створенням пісні і відео усіх цих талановитих, працьовитих і просто чудових людей, а також братів наших менших: Дитина війни, вокальна партія: Марійка Івченко Режисер-постановник: Ольга Кобзар Оператор, режисер монтажу: Сергій Ткаченко Стиліст (візаж, зачіска): Тетяна Мохир Аранжування, гитара, запис вокалу: Дмитро Хижняк («Dream Life Records») Звукорежисер: Олег Мостовенко Логістична підтримка: Геннадій Івченко Кінолог, лікар-ветеринар: Дарія Салій Собака: Кун Кішка: Маша Також окрема подяка за допомогу: Сім’я Моторнюків: за кішечку Машу Сім’я Булатових: за локацію зруйнованої хати Сім’я Терещенків: за локацію заможного будинку На просторах інтернету нас можна знайти за посиланнями: @jukrassicpork @jukrassic_pork Пісня: «Стежка» Я присяду у тіні Яблуні, що вибух навпіл розламав Cтрибне кіт в руки мені, Що не встиг злякатись і кудись пропав Мій собака дивний став якійсь Як із жарту був поранений в живіт Люди всі поділися кудись І чомусь змінився раптом білий світ Не дивись на небо ти, Не сумуй за тим, що ти не встиг сказать, Хай буде в пам’яті Стежка квітами й травою заростать Я згадаю ранок той Гуркіт гусениць. Здригнулася земля Не забіг ніхто за мной Ми б разом втекли у ліс через поля Щось лиш встигло блимнути І розбило хату батьківську ущент Тож мене провідати Зможеш ти тепер під сонцем і дощем Не дивись на небо ти, Не сумуй за тим, що ти не встиг сказать, Хай буде в пам’яті Стежка квітами й травою заростать Написано 17 вересня, 2022 року Дякую Вам усім за прослуховування! Вячеслав Лозовий, автор тексту, музики, засновник гурту