VERLOKA ft. HOLLY - бруківка

Пролиті сльози на камінь, бруківку Вити-витирала серце об плитку Кричала, падала, все віддала Ноги обпікала й боса йшла сама Пролиті сльози на камінь, бруківку Вити-витирала серце об плитку Кричала, падала, все віддала Ноги обпікала й боса йшла сама 3авітала в гості біла кров з очей у постіль 3абрала окситоцин, хоч благала душа змін Попіл у волоссі, безголоса трубка злості І скидаю номери, ну чому знову не він? 3нову ми на відста-стані, розкидані пристрасті Поцілунки та обійми снів, ніхто не бачить чому біг 3нову вдвох без кисню ми, ми наче на пристані Твоє тіло на самоті, не танцює більше під біти Пролиті сльози на камінь, бруківку Вити-витирала серце об плитку Кричала, падала, все віддала Ноги обпікала й боса йшла сама І знову втрачає тебе радар мій А серце летить, мов б’ють глухі ударні Ми пусті всередині, ми наче кола хмарні Ми однакові з тобою, але вже полярні Тихо, тихо, тихо дим по губах проводить, І впивається у дім фанерних хороводів Проникає без ключів в легені свої сиві, Тихо, тихо, тихо дим поглинає біль мій Пролиті сльози на камінь, бруківку Вити-вити-рала серце об плитку Кричала, падала, все віддала Ноги обпікала й боса йшла сама Текст пісні: Пролиті сльози на камінь, бруківку Вити-витирала серце об плитку Кричала, падала, все віддала Ноги обпікала й боса йшла сама Пролиті сльози на камінь, бруківку Вити-витирала серце об плитку Кричала, падала, все віддала Ноги обпікала й боса йшла сама 3авітала в гості біла кров з очей у постіль 3абрала окситоцин, хоч благала душа змін Попіл у волоссі, безголоса трубка злості І скидаю номери, ну чому знову не він? 3нову ми на відста-стані, розкидані пристрасті Поцілунки та обійми снів, ніхто не бачить чому біг 3нову вдвох без кисню ми, ми наче на пристані Твоє тіло на самоті, не танцює більше під біти Пролиті сльози на камінь, бруківку Вити-витирала серце об плитку Кричала, падала, все віддала Ноги обпікала й боса йшла сама І знову втрачає тебе радар мій А серце летить, мов б’ють глухі ударні Ми пусті всередині, ми наче кола хмарні Ми однакові з тобою, але вже полярні Тихо, тихо, тихо дим по губах проводить, І впивається у дім фанерних хороводів Проникає без ключів в легені свої сиві, Тихо, тихо, тихо дим поглинає біль мій Пролиті сльози на камінь, бруківку Вити-вити-рала серце об плитку Кричала, падала, все віддала Ноги обпікала й боса йшла сама
Back to Top