Серед сірих днів і людських гріхів,
Хтось знайшов себе, а хтось - загубив.
Шлях тернистий мій, проти всіх стихій,
Хай веде мене до здійснення мрій!
Думки розсіялись в мені, наче від сильного вітру,
Був грудень місяць, та мороз намалював на вікнах.
Повпало листя “трагічно“, усі розбіглись по справах,
А я закутався у мріях - єдине, що яскраве!
Цікаво: “Чому я вирішив про це згадати?“
А не закинув у пил в римовані трактати?
Я заглянув у дзеркало, і крім червоних очей,
Побачив погляди, розчарованих людей.
Мрії моїх близьких, які не збіглися з моїми,
З недобудованих мурів, я залишив руїни.
І мрії тих, які ненавиділи всім нутром,
Те, що я роблю від органа, який під п’ятим ребром.
Я не став лінгвістом, ну і не дипломатом,
А з математики лише використовую мати,
А всі пророцтва про великого юриста,
Після моїх діянь розлетілися зі свистом.
Я не граю на скрипці, я не є віртуозом,
Хоч і не став спортсменом, в пріорітеті розум.
Я не журналіст, на жаль і не історик,
Не став хірургом, хоч мої слова лікують хворих.
Сер