Торвік-Жага

Сколько вымирающих сел,после развала СССР?Сколько людей,вынужденных бросить свой родной дом и уехать,на заработки,в города и другие страны?Согласных на бесчеловечные условия проживания и эксплуатации их труда,здоровья,времени,жизни?Сколько не сложившихся и разрушенных,разлукой,семей?Сколько детей растут,не видя своих родителей,уехавших гастарбайтерами,что бы обеспечить,своим детям,хоть какое-то,банальное выживание,в этом жестоком капиталистическом обществе?И чем дальше,тем больше мне кажется,что все это не случайно.Что это-рукотворный геноцид! Жага(Вожделение) Ми зустрілися знову, Біля твого городу. І нічна,літня свіжість Там затримала нас. Як поринули,у збудження,спільно. Як жага залишала сліди. Коли ти все знімала повільно І все нижче,звабливо,туди... Повз зруйновані колгоспи, Зачерствілі,злі міста. Я лину до тебе, Слів,зайвих,не треба. Пристрасть,пустощі ночі, Блищать твої очі. Геноцид роз’єднав провінційні родини, Змусив їхати заробітчан. І кохання,онлайн,ми ведемо години, Полишивши свій дім У чужий бізнесплан. Як клокоче,у грудях,шалено. Від розпусти вульгарних думок. Відтепер нам не бути окремо І нехай,це життя-важкий рок! Повз зруйновані колгоспи, Зачерствілі,злі міста. Я лину до тебе, Слів,зайвих,не треба. Пристрасть,пустощі ночі, Блищать твої очі. Безробіття,потреба доводить до краю, Продаємо себе чужині. Гірко бачити-рідне село помирає, Де,колись,усі разом жили.