Дигорон зар ☀️ Ossetian song

СКІФСЬКА І САРМАТСЬКА ТОПОНІМІКА УКРАЇНИ: Перелік скіфських топонімів в Україні складений на основі дігорського діалекту осетинської мови. Дігорський діалект - найближчий родич скіфської (сарматської) мови, вважається найдревнішим варіантом осетинської мови (у порівнянні з іронським та кударським). Дігорська лексика майже ідентична яській (яси, рештки сарматської людністі в Угорщині, в землі Ясшаг). Яси - нащадки язигів, сарматського племені, що мешкало над Дністром і Прутом. Хоча яська мова вимерла, проте зберігся список яських слів. Саме скіфсько-сарматські мовні риси відрізняють українську мову від російської. Скіфський фрикативний звук “г“ (h) замінив в українській первинний словянський ґ (g), типове для польської і російської. Скіфське “h“ увійшло теж в чеську, словацьку, верхньо-лужицьку (сорбську) та в західний діалект білоруської. “Г“ (h) було характерне для всіх споріднених до скіфської мов (дігорського діалекту осетинської (пишеться в дігорській як (ГЪ), ягнобської / согдійської (ягнобською пишеться яке ғ), яської, памірських мов, пуштунської мови (в Афганістані). Поширення цього звуку у Чехо-Словаччині пояснюється міграцією сарматських племен на захід вздовж Карпат і Татр. Українська мова як і осетинська та скіфська є повноголосною (гОлова замість болг. глава, чЕрево замість рос. чрево, чОловік замість пол. чловєк), що надає їм співучості. Зауважте теж, що козацький оклик “ГЕЙ“ (Гей, гей!) має теж скіфське походження (від войовничих скіфів, сарматів, аланів), оскільки він типовий для дігорських (ново-скіфська мова) народних пісень і дум (ГЪЕЙ), рядки яких закінчують ті ж героїчні “гей, гей“: “Ес дуйнебæл берæ хуæрзтæ, ГЪЕЙ. Берæ дессæгтæ, о, фал, ГЪЕЙ“ Звідси мабуть і чеське “AHOJ“ (Привіт). До речі, чи не першим хто склав словник ягнобської мови був чеський вчений Любомир Новак. З вище наведеного можна зробити висновок що скіфсько-сарматські племена (разом зі скіфською мовою) мали значний вплив на формування української мови, народу та його культури. Виявляється що речі, які ми вважаємо чисто українськими, так протиставляючи українське і скіфське До ПоБАЧЕННЯ російсько-польському і словянському До СВІДАНІЮ / До ВІДЗЕНЯ (видеть - словянське / бачити - скіфське), скіфського ПАНА - словянському ГАСПОДІНУ, скіфські ШАРОВАРИ скажімо тій ж російській КОСОВОРОТЦІ, мають насправді древнє скіфське походження, адже Велика Скіфія (літописна Велика Скуфь, до якої літописець відносив подільських тиверців і наддніпрянських уличів) знаходилась в Україні. А це спадщина як сягає 7 століття до нашої ери! Скіфи жили в Україні між 7 ст. до н.е. по 3 ст. н.е. і згадуються навіть у Біблії.