Украинское стихотворение-“Коли ми йшли удвох з тобою“.исп. Анатолий Козинер. Бейт Оле.Хайфа.Израиль.

Стихотворение прозвучало для участников группы людей пострадавших в Холокосте, в малом зале Бейт Оле(дом репатриантов) на ул.Перес 20, в рамках концертной программы ко Дню Рождения именинников. Дмитро Павличко Коли ми йшли удвох з тобою Коли ми йшли удвох з тобою Вузькою стежкою по полю, Я гладив золоте колосся, Як гладить милому волосся Щаслива, ніжна наречена... А ти ішла поперед мене, Як лань, хитаючись музично, — І я помітив, як ти звично Топтала колоски пшениці, Що нахилились до землиці. Немов траву безплідну, дику Топтала і не чула крику Тих колосочків. Без оглядки Ти йшла собі, а в мене — згадки Про те, як на чужому полі, Давно колись, ще у неволі, Збирав я нишком колосочки В поділ дитячої сорочки. О, я хотів тобі сказати, Що те колоссячко вусате — То невсипущий труд мозільний, То молодим калач весільний, То для дітей пахуча булка, То хліб, що матінка-гуцулка З долівки вчила піднімати, Як батька в