Олесь Мензер - Слід Кохання (Уявний Тибет)

Зустрічаю світанок сам-один. Не спиняє свій танок часу плин. Я йду вперед, де мій уявний Тибет Без твоїх тенет. А назустріч яскраві посмішки Гріють серце моє сонечки Але поміж них очей нема твоїх Бо так давно я втратив їх, і Ти ночами з іншим тепер. Час назавжди лінію зтер тонку І наче не було нічого, Та слід кохання палкого не йде, не йде, не йде, не йде, не йде, не йде, Він не помер. Зустрічаю я друзів різних літ. Так, на тобі, не скінчився світ. Лікує час-чаклун і дванадцять струн Це мій двигу