Батьки

Про мам завжди говоримо багато, Про мам хороших, рідних і святих. До них ідемо з квітами у свято, Їм зичимо деньочків золотих. Бо заслужили мами ці любові, Поваги, ласки і найкращих слів. Ми несемо любов свою у слові Для рідних, дорогих своїх батьків. В моїм дитинстві був чудовий тато, Мене, малу, найкращому учив. Казок мені розказував багато, На річку, в поле, в ліс мене водив. Добру навчав, природу вчив любити, Всьому тому, що сам умів і знав. Показував мені, як треба жити Й ніколи слів на вітер не кидав. Батьки нам віддали усе, що мали: Свою любов і ласку, і тепло. Щоб ми по цьому світу не блукали, А гордо йшли і добре нам було. Вони виховували, вчили, як уміли, І пестили, любили, як могли. І захищали, відбивали стріли, Щоб у безпеці завжди ми жили. Мої батьки… Мій тато і матуся… Це так недавно і давно було. А я ще й досі в них добру учуся, І відчуваю в серденьку тепло, Що йшло до мене від матусі й тата… Любові не було і краю, й меж. То ж усмішка татусева крилата І пісня мами залишились теж… Ах, як же жаль