Колись в якомусь документальному фільмі я бачив як десь на півночі Сибіру голодний вовк, з боків якого стирчали вже ребра, ріжучи льодяними уламками ясна і губи вигризав з льоду шматки мертвої плоті якоїсь тварини.
Дивитись гидко як крізь хтиві спазми,
Сп’янівши від моральних нечистот,
Сволота б’ється у публічному оргазмі
Від згвалтування всіх людських чеснот!
І як крізь гній глумливої усмі́шки,
З натхненням дулі крутить всій землі
Стара нікчема яку лижуть москалі,
Холуйським кодлом ставши навколі́шки.
Чи дочекаюсь я колись того що хочу?-
Не маю змоги для прискорення подій.
Та відчуваю тільки як клокоче
Від люті полум’я мох недобрих мрій!
Я хочу щоб москва навіки зникла!
І хліб насущний із промерзлої землі,
До кро́ві на губах, виламуючи ікла,
Довбали все життя прокляті москалі!