«Щира любов» (1839), Г. Квітка-Основ’яненко, повість. Слухаємо українське!

«Щира любов» - сентиментально-реалістична повість Квітки-Основ’яненка, в якій “увага автора зосереджена на характері стосунків між хлопцем і дівчиною, на переживаннях закоханих“. “Щоб передати інтимні переживання молодих людей Г. КвіткаОснов’яненко залучив лише два означення — щирая та вірная, що вказують на глибину та взаємність стосунків між закоханими: та тогді хоч і вмру, коли тобі невгодна щирая моя любов!.. Він мене любитиме, аж поки я вмру; а я вже буду довго-довго жити, бо у щасті ... та у вірній ... любові... Внутрішні емоційно-психічні переживання передаються словами любов, любити, любитися. Стан закоханості супроводжується й уточненням проявів конкретних дій закоханих — голубитися, обніматися, цілуватися, пестовити, ніжити, женихатися. Письменник наполегливо повторює, що любов — це стан спорідненості душ, сердець, напр.: От як так одна душа другу знайшла,що як сестри собі рідненькі, як серце з серцем здружилось, то вже їм і не можна нарізно жити, треба їм зійтися..