Літо лишило тобі високу пшеницю - Жадан

Літо лишило тобі високу пшеницю. Літо минало, доки ти жила, ніби летіла. Я знаю, для чого вони зберігали його плащаницю – щоби завжди мати при собі обриси його тіла. Я б теж, якби міг, зберігав твої простирадла, рушники, якими ти обгортала своє волосся, чужі сорочки, які ти довго перебирала, і в яких дотепер твоє тепло збереглося. Зберігав би книжки, яких ти колись торкалась, перебирав би перечитану цю бібліотеку, бачив би між окремими літерами і сторінками твою зосередженість – одиноку і теплу. Я розумію,