[Це Україна. Залізний Гарт] СССР плагіатив фільми: службовий роман, іронія долі, собаче серце і тд

🎯 Загружено автоматически через бота: 🛑 Оригинал: 📺 Це Україна. Залізний Гарт — @IronHardness 📃 Оригинальное описание: СССР плагіатив фільми: службовий роман, іронія долі, собаче серце і тд У 1966 році на екрані кінотеатрів радянського союзу вийшла комедія Леоніда Гайдая «Кавкайська полонянка», головними героями, якої були дивакувати хлопчина Шурік, який збирав фольклор у південному місті, та молода спортсменка Ком Сомолка та простокрасуння дівчина Ніна. Яку, за дорученням номенклатурного працівника районного масштабу товари Шасахова, викрадають три його кунаки – «Боягуз», «Бовдур» і «Досвідчений». Примітно, що образи головни героїв з Кавкайської полонянки схожі на образи персонажів з французького фільму «Скутер» 1957 року. У французькій картині головними героями також є дивакувати хлопець в окулярах і красуня у червоній сукні. Крім цього, обидві комедії побудовані на конфлікті головни героїв та їх противників – характери персонажів-антагоністів, розкриті тими ж прийомами і подібним звуковим супроводом. В обох фільмах є медична історія, сцени, де головний герої напивається, зустрічається та взаємодіє з тваринами та потрапляє в різні дивакувати історії. А ще у Кавкайській полонянці є сцена переслідування, яка візуально схожа на сцену з французького фільму. Ще одна культова радянська комедія «Діамантова рука» 1968 року випуску має за позичення з датського фільму «Бей першим Фредді» 1965 року. Головного героя радянської картини Семена Семеновича Горбонкова, який поїхав в одну з сонячних країн на кораблі як турист, контрабандисти приймають за агенти перевізника цінностей. Після чого весь сюжет кінокартини крутиться навколо цієї події. Датський фільм має подібну сюжетну лінію. Звичайний продавець розважальних іграшок сходить з великого пасажирського корабля на берах, після чого зустрічається з бандитами, які приймають його за іншого. Як і Семен Семенович з діамантової руки, Фредді починає допомагати правоохоронним органам, чи її агенти підстраховують та допомагають йому, аби спіймати злочинців Фредді, як і Семену Семеновичу, видають пістолет для самозахисту. Також в обох фільмах є схожі моменти, так і як хлопчики в ковбойських костюмах, намагання симпатичної стрункої моделі звабити і напоїти головного героя, жартівливі іграшки на кшталт Чортика з табакерки, фінальний епізод, який розгортається в промисловій зоні на околиці міста. Та сцена з вертолетом у кінці фільму. Крім того, у дайцькому кіно є бандит на ім’я Колік, а у Гайдая бандита звати Льолік. Ще одна спільна риса фільмів – постійне згадування бандитами шефа, ім’я якого не називається. До речі, в одного з головних злодії в дайцького фільму, а саме у Коліка, була залізна рука. Не виключено, що саме це могло надихнути радянського режисера на створення руки з діамантами. А ось головна героїня фільму «Бий перший Фредді» цілком могла бути про образом для створення типажу ніни це кадри з усім відомого фільму «Собаче серце» 1988 року режисера Володимира Бортка, знятий на основі одноєменної літературної повісті Михайла Булгакова. Цей фільм не просто став знаменитою кінокласикою, а й був розтягнутий на різноманітні гівки та меми з професором Преображенським та його творінням Шаріковим. Цікаво, що багато мізан сцен у радянському фільмі було запозичено в італійсько-німецької кінокартини «Собаче серце» 1976 року. Типажі головних діювих осіб у радянському собачому серці – включно з професором Преображенським – практично один в один повторюють типажі іноземної картини, яка вийшла на 11 років раніше. Також радянський фільм буквально повністю відтворює стилістику і наземної кінострічки. Італійсько-німецька картина зроблена у вельми похмурих тонах, що також присутні в радянському чорнобілому кінематографічному творі. Крім цього, в обох картинах текст Булгакова відтворюється майже дослівно, а деякі сцени радянського фільму були перезняті практично покадрово з однаковим чергуванням крупних та середних планів. Радянська кінострічка «Людина з бульвару капуцинів» 1987 року, у який до одного з містечок на дикому заході приїздить гість місіонер, та за допомогою синематографу змінює весь устрій ковбойського життя, також не є унікальною. Адже ця стрічка майже один в один повторює сюжет чехословецького фільму «Лимонадний Джо» 1964 року. У чехословецькому кіно головного героя звати Джо, а в радянському Джоні. В обох фільмах головні герої постають перед глядачами у світлому вбранні. Також в обох стрічках у головних героїв закохуються біляві красуні. У «Лимонадному Джо» місцеві ковбої кидають пити візки і починають пити кола локовий лимонад, а в радянському фільмі починають пити кефір і молоко. Оби дві стрічки мають персонажів власників салунів, які несуть збитки через відмову ковбої від візки. Також в обох фільмах є бандити в чорному вбранні, які мають на меті позбавитись від заїжджих до міста головних героїв. А ще в радянському фільмі безліч повторних сцен з масовою бійкою в салуні піснями від головних героїв, зі спадаючим