Важко жити у розбитому світі, де немає ні лиць, ні імен
А день - переплутаний з ніччю, хто йде - той дорогу знайде
Але я стою на узбіччі, нелегко терпіти мовчання твоє
Ніби-то я поливаю зів’ялі квіти чи в полі від блискавки і під дощем
Намагаюся вкритись
Перше - це лиш діло звички, а друге - дурниці, на цьому і все
В цей ранок бридкий я збагнув лиш одне
Ти померла у мене вві сні, та обидва з тобою ми вже давно трупи
Сліди наші вкриють калюжі брудні, спустошення в мене в душі і назовні
А речі, які я ненавидів, стали мені до нудоти байдужі
Я їм заміну шукав не одну ніч, не зміг і це, можливо, безглуздо
Але знов чекаю на нашу зустріч
На нашу зустріч
На нашу зустріч
Важко жити у розбитому світі, де немає ні лиць, ні імен
А день переплутаний з ніччю, хто йде - той дорогу знайде
Але я стою на узбіччі, нелегко терпіти мовчання твоє
Ніби-то я поливаю зів’ялі квіти чи в полі від блискавки і під дощем
Намагаюся вкритись
Намагаюся вкритись
Намагаюся вкр