Ми всі тут времені гості
І нам не рідна ця земля,
Нема тут нашої і трості
Це все чуже, чуже, друз’я.
Хоч ми живем тут і міркуєм,
Що наче б наше це усе
Собі все більше загрібаєм
Щоби сказать : “Усе моє!“
О, як ми часто забуваєм,
Що ми є гості тільки тут,
І дня того зовсім не знаєм,
Коли на суд нас позовуть…
І ми при виході із миру
Залишим все своє майно,
Не треба буде нам богатство
З собою не візьмемо його…
Навіщо дарма турбуватись
Мамоні серце віддавать,
І друг на друга нащо злитись
Це все прийдеться залишать…
Нам що небудь, ми тим довольні,
Що є одежа і харчі
І дітки наші не голодні
Тоді живи і не ропщи…
Робити треба і трудитись,
Хоч ми і є тут у гостях
А серцем треба веселитись
До Бога линуть в небеса …
Ми всі тут времені гості
І нам не рідна ця земля,
Нема тут нашої і трості
Це все чуже, чуже, друззя.