София Ротару. Жовтий лист.

Скоро вечiр. Одинокий лист, гнаний вiтром, пролiтає повз мене... Вiн бiльше сюди не повернеться. Не повернусь, мабуть, i я, бо навiщо? Моє кохання, як той жовтий лист, – Вiн може впасти тiльки до твоiх нiг. ЗАСПІВ: Не знаю я, чи знов сюди прийду, Та залишаю замiсть себе Тi квiти, що знайшла в саду Для тебе, для тебе я. А, може, завтра ти пройдеш ось тут, Де вiтер пелюстки колише... Так знай, я щастя своє тут, Лишила, лишила я. Можливо, завтра ти пройдешь бiля мiсця наших зустрiчей. Можливо, побачиш мiй останiй дарунок нашому коханню. I якщо вiтер не розвiє тi квiти, Не чiпай iх – вони мертвi. Нехай вони лежать, викликаючи хвилинки суму у закоханих, Що проходять поруч...