Валентин Писар з Білина показує своє господарство. Важке життя в Карпатах. Гуцулка від Валентина

Вівчарство завжди було добре розвинене у гуцулів. Адже недаремно продукцію, яку отримують вівчарі, називають зараз «білим золотом Карпат». Смачна бринза, будзь, овече молоко, сир – цими та іншими смаколиками обов’язково хоче поласувати кожен, хто подорожує горами, приїжджаючи в туристичну подорож на Закарпаття. Проте були певні часи, коли професія вівчаря стала поступово занепадати – як і всі інші жителі України, гуцули прагнули більш зручного та легшого в плані цивілізації життя. Тих, хто добре знався на цій справі, ставало дедалі менше, а молодь не дуже хотіла займатися досить непростим та тяжким ремеслом. Можливо, вівчарство таки б зовсім зникло як вид стародавньої професії. Але все ж таки в Карпатах є представники нового покоління, які дійсно хочуть відродити справу своїх предків. Один з таких – Валентин Писар, молодий підприємець, який проживає на Закарпатті, в селі Білин (?). Хлопець має власну отару з 20 голів худоби, в якій є й дорослі, й молоді вівці. Порода – переважно власна, гуцульська – мерино