#45 Подвиги віри | Олександр Геніш

#audio_message Мойсей – це був Божий чоловік. Його життя від початку і до кінця можна брати для наслідування. Автор послання до євреїв виділяє декілька періодів з його життя (Євр.11:23-29). Давайте розділимо ці періоди на дві частини: 1) Період, коли у Мойсея не було віри. Це період його дитинства. Чи звертали ви увагу, що 23-й вірш, який говорить про віру, говорить про віру не Мойсея («Вірою Мойсей, народившись, три місяці приховувався своїми батьками» – вірш 23). Яка може бути віра у 3-місячної дитини?.. Тут йдеться про віру його батьків. Завдяки цій вірі Мойсей мав усі шанси стати тим, ким він став. Є люди, які не мають віри. Це можуть бути діти, і можуть бути дорослі. Дорослих ми називаємо в такому випадку невіруючими. Так ось, тут може стати в пригоді твоя віра. Ти можеш своєю вірою і вчинками які від віри позитивно впливати на інших – на свою сім’ю, на своїх дітей, на тих, хто не спасенний. Доля Мойсея, майбутнього героя віри, на початковому етапі залежала від віри його батьків. І багато хто з тут присутніх може засвідчити, що твоє теперішнє положення завдячується вірі твоїх батьків, твоїх вчителів, духовних наставників, інших людей. Якби не їхні дії, тебе, можливо, взагалі б не було в членах Христової Церкви. (це велика тайна Божого спасіння – Бог в справу спасіння залучає інших людей. Чую не раз свідчення: як по чиїхось молитвах Бог спасав; як через чиюсь проповідь Бог спасав; а буває чуєш і протилежне: Бог посилав кудись, не пішов, і та душа відійшла у вічність не примиреною з Богом. Невже така велика відповідальність покладена на людину?) Ти своєю вірою і вчинками які від віри можеш позитивно впливати на долі інших людей. Я вірю, що Мойсей в царстві Христа подякує своїй сестрі, своїй батьками за їхню віру. Бо якби не той момент, ми не читали б таке про Мойсея... 2) Період, коли Мойсей мав особисту віру. Ця віра рухала його на великі подвиги. І тут я хотів би виділити чотири кроки, на які повела Мойсея віра або в чому вона проявилася: 1) Не злякатися. В (Євр.11:23-29) декілька разів написано, що Мойсей не злякався, не убоявся. Страх паралізує, сковує. Кажуть, що 365 разів в Біблії написано «не бійся». Коли учні злякалися бурі, то Ісус їм докорив: «Чого налякалися? У вашому серці немає бути місця для страху». Каже Христос, ви маєте не лякатися навіть тоді, «коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, [коли] сили небесні порушаться» (Лк.21:26). 2) Усвідомити неможливість поєднання світського і духовного. Було б ніби непогано жити в Єгипті, бути другом фараона і вірити в Боже призначення щодо свого життя, служити Богу. Бог і світ несумісні. «любов до світу є ворожнеча проти Бога» (Як.4:4). Без віри прийти до усвідомлення цього неможливо. Скільки людей не можуть провести цю грань між світом і Богом?! Заборони – не вихід. Тут написано, що Мойсей сам зробив це рішення («Вірою Мойсей, ставши дорослим, відмовився називатися сином дочки фараона» – вірш 24). 3) Побачити переваги духовного і вічного. Практично щодня нам доводиться робити вибір: між земним і духовним, між тимчасовим і вічним. Реальність така, що часто нам доводиться робити вибір на користь чогось земного і тимчасового. Ви ж не завжди, прийшовши з роботи додому, відразу сідаєте за читання Біблії чи йдете в зібрання. Бо є справи ще земні, які також треба робити: прибрати в хаті, зварити їсти, допомогти по господарству. Це не проблема. Проблема, коли людина взагалі не бачить переваги духовного над земним, тимчасового над вічним. В загальному масштабі ми маємо надавати перевагу духовному і вічному. 4) Бути готовим до страждань. Мойсей сам обрав цей жереб... Він захотів краще страждати, ніж мати дочасну гріховну потіху. Ми не вибираємо страждань, вони приходять самі. Мені здається, що ми не навчилися страждати. Бо це такий урок, який не можна вивчити теоретично. Навчитися страждати ми можемо лише пройшовши страждання. Поглянь, як ти ведеш себе, коли приходить щось подібне до страждань? Конфлікти, незадоволеність, депресія, нарікання? А Біблія вчить про те, що треба славити Бога навіть коли на смерть тебе ведуть, коли все втрачаєш. Кожному треба бути готовим до страждань. Прийдуть вони чи не прийдуть, але готовність має бути: щоб не відрікся віри, не впав духовно. Саме на цьому етапі багато християн зупиняються. Ти не можеш бути повноцінним християнином, коли боїшся страждань, або коли не навчився страждати. І Бог змушений вчити... Щоб і ми могли все пройти і сказати: «навчився я бути задоволеним із того, що маю. Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі. Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі» (Фил.4:11-13) Це також досягається через віру. Отож, нам треба віра. Кожен із нас має всі шанси пройти шлях, подібний до Мойсея... і стати черговим героєм віри. Повний текст: Аудіо: