У ПОКЛОНІ ЖЕРТВАМ ГОЛОДОМОРУ 1932-33 рр.
« 1933 рік »
Олекса Веретенченко (1942)
Український збіджений народе!
Україно, мати Cічова!
Всі твої знамена і клейноди
Обікрала, знищила Москва.
* Хай шаліють вороги неситі,
Ми не кинем вічне бороття!
Прийде час - і в західному світі
Зійде сонце нашого життя.
A тепер не чути серед степу
Орлього клектання угорі,
Славу про Хмельницького й Мазепу;
Не співають сиві кобзарі.
Тільки чути гупання кайданів
В Соловках, в Сибіру, в Колимі –
То козацька нація гетьманів
Гине у московському ярмі.
Де поділись – усмішка весела
І купальські вогнища дівчат,
Де поділись українські села
І сади вишневі біля хат?
Щезло все в голодному пожарі,
Матері дітей своїх жеруть.
Божевільні люди на базарі
Людське м’ясо людям продають.
Щезло все... І всюди на руїнах
Бенкетують п’яні вороги.
Українці мруть на Україні,
Яничар, як грязі навкруги.
1 view
316
83
4 months ago 00:41:43 1
Евангелие дня с толкованием 1 сентября Отче наш, 90, 120 псалмы! 2024